Великоднє послання "Сьогодні все наповнилося світлом"

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

“Сьогодні все наповнилося світлом:
небо, земля і глибини підземні.
Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресення,
в якому ми утверджуємось ”.
(Третя пісня Пасхального Канону)

Пройшовши шлях Великого посту, що був для нас часом очищення й духовної боротьби, ми знову засвідчуємо та радісно проголошуємо торжество нашої віри у Воскресіння Христове. Гріб не зумів утримати Господа – Життя, а слова ангела, промовлені жінкам мироносицям: «Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: він воскрес» (Лк. 24, 5-6) – є священною благовістю про початок нового життя, яке сьогодні дарується кожній людині. Цей пасхальний ранок, наповнений світлом Божої ласки й усепрощення промовляє до нас, що Воскреслий Господь, перемігши гріх і зло, які тривалий час відчужували людину від її Творця, „ переводить нас від смерті до життя і від землі до небес” .

Христове Воскресіння є свідченням і доказом того, що існує щось сильніше за смерть, гріх чи людську неміч, – це Божа любов, яка є настільки великою, що не може залишити людину самотньою у відчаї і безнадії. У Воскресінні Господь дарує кожному з нас запрошення до життя в Його любові. «Чи любиш мене»? – запитує Воскреслий Господь c вого учня, апостола Петра, який перед тим тричі відрікся Його. Те саме запитання Ісус ставить кожному з нас, адже тільки любов є мірилом нашого ставлення до Бога й ближнього. Можливо, гріх, відречення від Бога неодноразово ставав частиною і нашого життя. Але сьогодні Христове Воскресіння, що приносить прощення кожній людині, дає нам можливість розпочати життя по-новому. Для цього необхідно відвалити той «камінь», який не дозволяє Христові увійти до нашого серця. Це завдання нелегке: воно вимагає від нас наполегливої духовної боротьби зі своїми гріховними звичками, закоренілими гріхами, переміни нашого світогляду. Це стане можливим, коли зуміємо наповнити своє щоденне життя радістю Христового Воскресіння, про яку має свідчити наша поведінка, наше ставлення до інших і до себе.

Сьогодні у світі є багато смутку, розчарування і горя. Якщо й далі ми дозволимо їм заполонити наше життя та володіти нами, це означатиме, що наша віра у Воскресіння Спасителя є слабкою, оскільки не стала знаком живої присутності серед нас воскреслого Господа. Проте пам'ятаймо, що наша віра не вдосконалиться водномить, її потрібно постійно розвивати. Апостоли, хоч і бачили Ісуса, слухали Його, були свідками чудесних подій – не відразу повірили та зрозуміли таємницю Христового Воскресіння. Сенс цієї події вони збагнуть пізніше, в цьому їм допоможе Сам Господь, який впродовж сорока днів після свого Воскресіння утверджуватиме їхню віру.

Як і до апостолів, воскреслий Христос приходить і до нас у Пресвятій Євхаристії. Інколи нам видається, що Він недосяжний. Проте насправді Він ще ближчий до нас, ніж перед Воскресінням, коли промовляє: «Це є Тіло моє і це є Кров моя». Він чинить це для того, щоб Його Тіло і Кров стали нашим тілом і кров'ю, бо Сам бажає сердечної близькості з людиною, тому приходить до нас, щоб зміцнити нашу віру, яка поступово повинна стати основою та життєдайною силою всього нашого життя.

Воскреслий Господь приходить до нас, бо прагне бути щораз ближче, незважаючи на те, що ми так мало користаємо з Його приходу. Він хоче бути щоразу ближче, аби поєднатися з нами. Він є безконечним Добром і приходить у світ, щоб і ми стали добрими. Він, що є самою Любов'ю і приходить до нас, щоб і ми наповнились любов'ю. Кожен Його крок до нас провадить до того, що і ми стаємо ближчими до наших ближніх, до самих себе. Його близькість така велика, що всі наші нещастя, навіть найтрагічніші, стають не такими болючими. Його близькість спричиняється до того, що в кожній особі ми починаємо бачити ближнього і ставати ближнім для інших.

У цей рік, який Церква проголосила Роком покликання, особливо актуальними є питання, які часто непокоять наше серце: для чого я живу на цьому світі? Який сенс цього життя? Невже смерть і гріб – це останній досвід і кінець всього? Істинну відповідь на ці суттєві запитання дає нам Христове Воскресіння. Перемігши смерть, яка досі була нездоланною, Господь запевняє нас, що ми покликані до вічного життя, до свободи та слави Божих дітей. Ми створені для Бога, небо – це наша батьківщина, мета нашої земної подорожі. Бог закликає нас до святості: «Будьте святі, бо я святий» (Левит 11,44; 1 Петра 1:16). Цей поклик кожен реалізує по-своєму – вибираючи професію чи життєве покликання, що найбільше відповідає його талантам. У пошуках свого покликання ми не повинні просто порівнювати себе з іншими людьми, заспокоюючи своє сумління думкою, що ми й так вже багато осягнули. Ні, наш ідеал, до котрого ми маємо прагнути, – Сам Бог! Тому життя християнина – постійне вдосконалення і прямування до вершин Божої святості шляхом людської діяльності в особистій історії спасіння.

Дорогі в Христі брати і сестри! Побожно святкуймо Пасху Христову! Словами „Христос воскрес!” – несімо радість нашим близьким і знайомим, несімо надію в серця тих, хто сьогодні з різних причин сумує, розчарований, знедолений, тому що в цей торжественний День ніхто не може бути позбавлений радості Христової, радості перемоги над гріхом і смертю. Станьмо одні для одних апостолами пасхальної благовісті! „ Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай святкує увесь світ видимий і невидимий, бо Христос воскрес радість вічна”.

А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

Христос воскрес! – Воістину воскрес!

Дано у Дрогобичі при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
7 квітня 2008 року Божого
у празник Благовіщення Пресвятої Богородиці